Сполучені Штати запровадили нові санкції, спрямовані на іранські поставки нафти до Китаю, що сталося на тлі триваючої напруги між Вашингтоном і Тегераном. Обмеження покликані перекрити доходи, які Іран використовує для фінансування своєї військової діяльності та проксі-сил на Близькому Сході. Однак це рішення може мати ширші наслідки — створити навантаження на глобальні нафтові ринки, посилити геополітичну нестабільність та випробувати й без того крихкі відносини між США та Китаєм.
Чому нафтові ринки напружені
Іран залишається значним експортером сирої нафти, а Китай останніми роками був його найбільшим покупцем. Атакуючи ці поставки, США фактично намагаються вилучити частину пропозиції з глобального ринку. Це може призвести до зростання цін, особливо з огляду на те, що інші виробники вже зазнають труднощів із задоволенням попиту.
Аналітики стежать за ознаками того, що санкції спричинять реальний дефіцит пропозиції. Якщо Китай припинить купувати іранську сиру нафту — або якщо санкції зроблять надто ризикованим для перевізників і страховиків обробку таких вантажів — нафтовий ринок може швидко стати напруженим. Вищі ціни стають ризиком для глобальної економіки, яка досі бореться з інфляційним тиском у багатьох країнах.
Геополітичні наслідки поза нафтовою торгівлею
Санкції також ставлять США та Іран на шлях зіткнення. Іран попередив, що відповість на будь-яку спробу перекрити його експорт нафти, і має варіанти — від переслідування танкерів у Перській затоці до активізації своєї ядерної програми. Військові США вже збільшили свою присутність у регіоні, і будь-який прорахунок може спровокувати ширший конфлікт.
Інші гравці на Близькому Сході уважно стежать за ситуацією. Саудівська Аравія та країни Перської затоки мають власні суперництва з Іраном і можуть розглядати санкції як можливість збільшити свою частку ринку. Але вони також побоюються бути втягнутими в боротьбу, яка може порушити судноплавство через Ормузьку протоку — критичний вузол для глобальних поставок нафти.
Випробування для відносин США та Китаю
Пекін має власні причини чинити опір санкціям. Китай покладається на іранську нафту для своєї величезної нафтопереробної промисловості та історично виступав проти того, що він вважає надмірним втручанням США в його енергетичні угоди. Нові санкції можуть змусити вибирати: дотримуватися вимог США, ризикуючи розлютити Іран, або продовжувати купувати іранську сиру нафту, ризикуючи вторинними санкціями проти китайських банків і компаній.
Китайський уряд публічно не повідомив, як планує діяти в цій ситуації. Але минула поведінка свідчить, що він шукатиме обхідні шляхи — включаючи використання альтернативних платіжних систем або таємні перевантаження з судна на судно, щоб приховати походження нафти. Це може призвести до гри в кішки-мишки між Вашингтоном і Пекіном, що ще більше підірве довіру між двома країнами.
Наразі санкції набули чинності, і перше випробування відбудеться найближчими тижнями, коли нафтові танкери, які зазвичай везуть іранську сиру нафту до китайських портів, або змінять курс, або спробують прослизнути. Те, як відреагує Пекін — і чи готові США застосовувати санкції проти китайських суб'єктів — сформує наступний розділ цих уже напружених відносин.
