Президент Трамп цього тижня заявив, що американські військові удари успішно зірвали ядерні амбіції Ірану. Це твердження прозвучало на тлі того, як адміністрація все більше покладається на військову силу, а не на дипломатичні канали — зрушення, яке може посилити регіональну напруженість і ще більше дестабілізувати і без того напружені відносини між США та Іраном.
Твердження
Трамп не надав деталей щодо часу або масштабу ударів. Його заява є прямим твердженням, що саме військові дії США, а не переговори, зірвали ядерну програму Тегерана. Адміністрація давно стверджувала, що дипломатія з Іраном провалилася, і це твердження, схоже, підкріплює таку позицію.
Ризики підходу з пріоритетом військової сили
Віддаючи перевагу силі над переговорами, Білий дім, можливо, робить ставку на те, що рішучі дії можуть назавжди підірвати можливості Ірану. Але такий розрахунок несе ризики. Постава, орієнтована на військову силу, може спровокувати відплату, поглибити недовіру та загнати супротивників у більш агресивні позиції. На Близькому Сході, де альянси швидко змінюються, одна сутичка може мати широкі наслідки.
Вплив на відносини США та Ірану
Відносини між Вашингтоном і Тегераном заморожені вже роками. Будь-які прямі військові дії, навіть успішні, ускладнюють повернення до дипломатії. Керівництво Ірану може сприйняти удари як оголошення ворожості, а не як обмежену операцію. Таке сприйняття може назавжди зачинити двері для майбутніх переговорів, залишивши обидві сторони в циклі ескалації.
Глобальна геополітична стабільність
Ширші наслідки виходять за межі двох країн. Союзники та суперники спостерігають за тим, як США поводяться з Іраном. Прецедент односторонніх військових дій може дестабілізувати світові ринки, змінити ціни на енергоносії та перебудувати безпекові пакти. Держави, які залежать від стабільних судноплавних шляхів у Перській затоці або мають власні ядерні амбіції, уважно стежать за розвитком подій.
Залишається без відповіді питання, чи справді удари поклали край ядерним амбіціям Ірану — чи лише відтермінували їх. А також чи буде адміністрація шукати будь-який дипломатичний вихід, чи продовжить покладатися виключно на військову силу.
