Пекін продовжує закупівлі іранської сирої нафти, незважаючи на санкції США, що є прямим викликом політиці Вашингтона всього за кілька тижнів до очікуваного візиту президента Дональда Трампа до Китаю. Цей крок загрожує затьмарити переговори щодо торгівлі та інших ключових питань.
Чому час має значення
Візит Трампа мав на меті перезавантажити відносини, напружені через тарифи та технологічні суперечки. Але продовження торгівлі Китаю нафтою з Іраном додає нову точку розбрату. США запровадили санкції, спрямовані на припинення надходжень нафтових доходів Ісламської Республіки, і непокора Пекіна свідчить про його готовність випробувати межі американського правозастосування. Для Вашингтона цей час не може бути гіршим — візит є дипломатичною спробою високого ризику, і будь-яка видима поблажливість щодо санкцій послабить позицію адміністрації.
Режим санкцій
Санкції США щодо іранської нафти призначені для підриву економіки Тегерана та обмеження його ядерної та регіональної діяльності. Китай є найбільшим у світі імпортером сирої нафти і вже давно є найбільшим покупцем Ірану. Продовжуючи закупівлі, Пекін підриває всю політику. Адміністрація Трампа попередила повторних порушників, що вони можуть зіткнутися з вторинними санкціями, включаючи відключення від фінансової системи США. Але китайські державні нафтопереробні заводи все ще приймають поставки, згідно з даними відстеження суден та торговельними звітами. Обсяги залишаються значними, хоча точні цифри не підтверджуються жодним урядом публічно.
Адміністрація Трампа ще не оголосила про нові заходи, спрямовані конкретно на закупівлі нафти Китаєм. Але очікується, що це питання буде в порядку денному, коли президент зустрінеться з китайськими лідерами в Пекіні. Чи вимагатиме Вашингтон припинення, чи запропонує виняток, чи посилить правозастосування — залишається відкритим питанням. Одне зрозуміло: непокора Пекіна створює основу для напруженої розмови.
