Сенатор США Марко Рубіо провів чітку межу щодо санкцій проти Ірану, заявивши, що Вашингтон послабить їх лише в обмін на ядерні поступки — і категорично відкинув будь-який зв'язок із суперечками навколо Ормузької протоки. Ця заява, оприлюднена цього тижня, підкреслює постійну напругу в політиці США щодо Ірану: як відокремити ядерне досьє від ширших питань регіональної безпеки.
Підхід, зосереджений лише на ядерній програмі
Рубіо, республіканець від Флориди, який входить до Комітету Сенату з міжнародних відносин, чітко дав зрозуміти, що Сполучені Штати не вбачають взаємних поступок між пом'якшенням санкцій та співпрацею Ірану в Ормузькій протоці. Ця водна артерія — вузький прохід між Перською затокою та Оманською затокою — є критичним вузлом для глобальних поставок нафти. Іран періодично погрожував перекрити або порушити рух там.
«Ми знімаємо санкції лише за ядерні поступки», — заявив Рубіо згідно з наданими фактами. Його зауваження закриває двері для будь-яких припущень, що США можуть обміняти послаблення санкцій на гарантії Ірану щодо свободи судноплавства через протоку. Протягом багатьох років деякі політики обговорювали ідею ширшої угоди — згортання ядерної програми в обмін на безпеку в Ормузі — але позиція Рубіо це категорично відкидає.
Чому Ормузька протока важлива
Близько 20% світової нафти проходить через Ормузьку протоку, що робить її однією з найбільш стратегічно важливих водних артерій на планеті. Географічне положення Ірану дає йому значний важіль впливу там; його військово-морські сили та сили Революційної гвардії діють у зоні досяжності танкерів. Будь-яка поступка США щодо протоки сприймалася б як значний зсув у регіональному балансі сил.
Але заява Рубіо свідчить про те, що адміністрація Трампа — або принаймні ключові сенатори — не пов'язуватимуть ці два питання. Натомість ядерні переговори залишаються єдиним інструментом для пом'якшення санкцій. Це узгоджується з рамками Спільного всеосяжного плану дій 2015 року, хоча США вийшли з цієї угоди в 2018 році і з тих пір проводять кампанію «максимального тиску».
Нез'ясовані питання
Позиція сенатора залишає відкритими кілька питань. Як США забезпечуватимуть виконання своїх ядерних вимог, не пропонуючи стимулів, пов'язаних з Ормузом? І що станеться, якщо Іран продовжить перешкоджати судноплавству в протоці, одночасно ведучи переговори щодо своєї ядерної програми? Рубіо не розглянув ці сценарії.
Зрозуміло одне: політика адміністрації наразі триматиме ці два напрямки окремо. Наступним випробуванням може стати звіт міжнародних інспекторів про рівень збагачення урану в Ірані — ключовий орієнтир для будь-якої майбутньої угоди. Зауваження Рубіо сигналізують, що доти, доки цей ядерний критерій не зрушиться, санкції залишаться чинними.
