Європейська Комісія пообіцяла жорсткішу позицію щодо торгівлі з Китаєм після того, як дефіцит торговельного балансу блоку з Пекіном сягнув 360 млрд євро. Цей показник, що є рекордним, посилив тиск на Брюссель з вимогою захистити європейську промисловість від того, що чиновники описують як дедалі більш односторонні торговельні відносини.
Масштаби розриву
Величезна виробнича база Китаю та зростаюче домінування в ключових секторах, таких як електромобілі, сонячні панелі та акумулятори, поглибили залежність ЄС від імпорту. Європа надсилає до Китаю набагато менше товарів і послуг, ніж купує, що створює прірву, яка неухильно збільшувалася за останнє десятиліття. Дефіцит у 360 млрд євро — це не раптовий стрибок, але його масштаби тепер важко ігнорувати політикам.
Європейські компанії давно скаржаться на обмежений доступ до ринку Китаю, примусову передачу технологій та державні субсидії, які надають перевагу китайським конкурентам. Цифра дефіциту охоплює лише торгівлю товарами та послугами; вона не включає вартість інвестицій чи цифрових послуг, де дисбаланс може бути ще більшим.
Що обіцяє Комісія
Європейська Комісія, виконавчий орган ЄС, заявила, що вживатиме жорсткіших заходів для вирішення дисбалансу. Це включає активніше використання наявних інструментів торговельного захисту та наполягання на взаємному доступі до ринку Китаю. Така обіцянка пролунала після років дипломатичних зусиль, які дали обмежені результати.
Чиновники в Брюсселі обговорюють запровадження мит на китайські електромобілі, слідуючи прикладу Сполучених Штатів. Комісія також розпочала антисубсидійне розслідування щодо китайських виробників сонячних панелей. Хоча жодних конкретних нових заходів не було оголошено разом із цифрою дефіциту, мова Комісії свідчить про зміну тону — від взаємодії до конфронтації.
Для європейських виробників, особливо в автомобільній та відновлюваній енергетиці, торговельний дефіцит — це більше, ніж статистика. Він відображає втрачені продажі на внутрішньому та зовнішньому ринках. Наприклад, німецькі автовиробники стикаються з жорсткою конкуренцією з боку китайських брендів як у Китаї, так і в Європі. Натомість французькі та італійські експортери товарів розкоші отримують вигоду від високих продажів китайським споживачам, але ці прибутки зосереджені в кількох секторах.
Ширше занепокоєння полягає в тому, що промислова база Європи може ерозувати, якщо торговельний розрив продовжить зростати. Виробники сталі, хімікатів та машинобудівники втратили свою частку на ринку Китаю. Обіцянка Комісії про жорсткіші дії покликана сигналізувати, що вона не дозволить дисбалансу безконтрольно збільшуватися.
Але ЄС також залежить від Китаю як джерела рідкісноземельних металів, акумуляторів та інших компонентів, критичних для його зеленого переходу. Будь-яка торгова суперечка ризикує порушити ці ланцюги постачання. Брюсселю доведеться балансувати між бажанням захистити європейську промисловість і потребою забезпечувати безперебійний імпорт необхідних товарів.
Що буде далі — незрозуміло. Комісія не визначила графіка нових заходів. Очікується, що торговий комісар Валдіс Домбровскіс підніме це питання на майбутніх зустрічах із китайськими чиновниками. Держави-члени блоку залишаються розділеними щодо того, наскільки далеко зайти: деякі хочуть жорсткіших мит, інші побоюються помсти. Дефіцит у 360 млрд євро робить уникнення дебатів ще складнішим.
